Де живе добро
І як знайти до
нього ту стежину?
Це питання
зацікавило учнів класу.
Вирішили
з’ясувати. Спочатку почали працювати над проектом. Для цього вивчали вірші,
прислів’я, пісні про добро, виготовляли власноруч подарунки для рідних, писали
ессе «Чи добрий я». Протягом дванадцяти днів виконували добрі вчинки, аби
пропливти водоспадом доброти. Приміром: побажати комусь гарного дня, поділитися
з другом будь-чим, зробити листівку та подарувати її комусь.
Згодом, 14
грудня, провели відкриту виховну годину «Я вірю в силу доброти». До актової
зали запросили усіх другокласників, батьків, вчителів, дирекцію школи.
Свято розпочали
зі сценки за мотивами мультфільму «Просто так». Стало очевидним: дарувати можна
ні за що – просто так. На свято завітала королева Доброта зі своїми
сестричками, які навчали усіх бути добрими, милосердними, щедрими,
співчутливими, турботливими, люблячими. З присутніми у залі школярі грали в гру
«Так. Ні». Для відновлення енергії, активності
провели гру-руханку
(вправу-енергізатор) «Якщо добрий, то роби за нами так».
Діалог дитини
Шепель Валерії з мамою навчав усіх бути добрими, щоб на небі ясно зіркою сіять.
А розмова Багнія Дениса зі своїм татом навчала нас не кричати, усім
розголошуючи про добрі справи, які зробив, а краще мовчати і не хвалитись.
Тепер учні можуть впевнено дати відповідь на
запитання, яке їх хвилювало: «Добро живе у кожному із нас – у нашім серці».
